Жизнь Степана Бандеры: терроризм, фашизм, геноцид, культ - Гжегож Россолински-Либе

1792 ВАК, В 362/10557, 5; ВАК, В 362/10557, 65-66.

1793 Цит. no William Taubman, Khrushchev: The Man and His Era (London: Free Press, 2005), 598. См. также Aleksandr Fursenko and Timothy Naftali, ‘One Hell of a Gamble’: Khrushchev, Castro, Kennedy and the Cuban Missile Crisis 1958-1964 (London: John Murray, 1998), 334, 401. (Цит в пер. H. Холмогоровой по изданию У. Таубман, «Хрущев», М.: Молодая гвардия, 2008. - прим. издателя).

1794 Об идеологическом аспекте убийства Бандеры см. главу 9.

1795 Чайковський, Московські вбивці, 341.

1796 “Специальное сообщение,” ГДА СБУ, ф. 16, оп. 33, спр. 36, 14-33, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:58-75.

1797 Олександр Корнійчук, “Смерть зрадникам України!” За радянську Україну, 31 липня 1941. На эту статью оуновцы обратили внимание в августе 1941 года. См. ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 42, 19.

1798 См. например “Звернення до населення окупованих районів України,” Радянська Україна, 5 червня 1943, 1-2.

1799 О листовке см. РГАСПИ ф. 17, оп. 125, д. 145, 13. Листовка о Хрущеве находится на листе 14.

1800 Никита Хрущев, Освобождение украинских земель от немецких захватчиков и очередные задачи восстановления народного хозайства Советской Украины (Москва: Правда, 1944).

1801 Хрущев, Освобождение украинских земель, 6.

1802 Там же, 20-21.

1803 О проблеме отношения к Холокосту в Советском Союзе см. Weiner, Making Sense of War, 209-16, Johan Dietsch, Making Sense of Suffering: Holocaust and Holodomor in Ukrainian Historical Culture (Lund: Lund University, 2006), 101.

1804 Хрущев, Освобождение украинских земель, 6.

1805 Там же, 10.

1806 Это также название второй части выступления. См. Хрущев, Освобождение украинских земель, 15.

1807 Там же, 15.

1808 Там же, 16. В записи, которая основывается на речи Хрущева или даже, возможно, является стенограммой этой речи, имя «Бандера» и название «бандеровцы» появляются чаще, чем в опубликованной версии. См. РГАСПИ ф. 17, оп. 125, del. 336, 2-31.

1809 Хрущев, Освобождение украинских земель, 16.

1810 Там же, 16. Хрущев информировал Сталина об “украинско-немецких националистах” в письме от 15 ноября 1944 года. См. “Товарищу Сталину, I. V.,” ЦДАГО ф. 1, оп. 23, спр. 1060, 1-5.

1811 По этому вопросу см. также параграф “Конфликт между ОУН-УПА и советской властью” в главе 6.

1812 Motyka, Ukraińska partyzantka, 481.

1813 Statiev, Soviet Counterinsurgency, 250.

1814 Ibid, 480.

1815 О публичных казнях через повешение, состоявшихся в селах, см. Weiner, Making Sense of War, 177. О казнях через повешение , состоявшихся в городах и других населенных пунктах, см. Motyka, Ukraińska partyzantka, 480-81; Redlich, Together and Apart, 142; “Testimony of Janina Kwiatkowska,” KAW, 11/1352, 7.

1816 “До учасників так званих ‘УПА’ та ‘УHP’, 12 лютого 1944, Kiev,” (листовка подписана: Хрущев), ЦДАГО ф. 57, оп. 4, спр. 37, 267.

1817 Там же, 267. К 1950 году было объявлено по меньшей мере еще шесть амнистий, адресованных партизанам УПА. См. Bruder, Den Ukrainischen Staat, 232; Motyka, Ukraińska partyzantka, 435, 475.

1818 “Сорокамільйонний український вільний народ не дозволить, щоб якась мізерна купка бандитів перешкоджала йому мирно працювати,” Радянська Україна, 20 липня 1944, 3.

18,9 “Остаточно добити рештки українсько-німецьких націоналістів,” Вільна Україна, 24 липня 1945, 1.

1820 Остап Вишня, “Наша земля! Радянська земля!” Вільна Україна, 6 лютого 1945, 5. Аналогичный случай см. Михайло Ганькович, “Чому я порвав з бандерівцями,” Вільна Україна, 15 травня 1945, 7.

1821 “До всіх обдурених, що перебували у лісах и схронах - наш заклик,” Вільна Україна, 18 лютого 1945, 4.

1822 Є. Ч. Грушко, “їх жде розплата,” Радянська Україна, 20 липня 1944, 3.

і822 Цит. по Anatol Goldberg, Ilya Ehrenburg: Writing, Politics and the Art of Survival (London: Weidenfeld and Nicolson, 1984), 197.

1824 Статью о советском патриотизме в Украине см. Микола Тихонов, “Патріотизм українського народу,” Радянська Україна, 12 грудня 1944, 2, или С. Колеси і кова, “Ленін і Сталін про радянський патріотизм,” Радянська Україна, 18 лютого 1945.

1825 См. например “Повідомлення надзвичайної Державної Комісії про руйнування, грабежі та злочинства німецько-фашистських загарбників та їх спільників у місті Рівне та Рівненській області,” Радянська Україна, 9 травня 1944, 3; “Повідомлення надзвичайної Державної Комісії про злодіяння німців на території Львівської області,” Вільна Україна, 29 грудня 1944, 2-4; “Помста і смерть фашистським загарбникам! Повідомлення надзвичайної Державної Комісії про злодіяння німців на території Львівської області - грізний обвинувальний акт фашистськими злочинцями,” Вільна Україна, 5 січня 1945, 3. О Чрезвычайной государственной комиссии см. Sorokina, People and Proceedures.

1826 “Посилити ідейно-політичну роботу в західних областях,” Радянська Україна, 29 жовтня 1944, 1.

1827 Там же, 1. Эту статью опубликовали и другие газеты. См., например, Вільна Україна, 3 листопада 1944, 2.

1828 Ярослав Галан, “В чорній ямі зради і злочинів,” Радянська Україна, 17 листопада 1944, 2.

1829 Володимир Беляев, “Багаття фашистської інквізиції,” Радянська Україна, 8 грудня 1944, 3.

1830 О. Касименко, “Українсько-німецькі націоналісти - найлютіші вороги українського народу,” Радянська Україна, 10 грудня 1944. Эту статью опубликовали и другие газеты, например, Вільна Україна, 13 грудня 1944, 2-3. Еще одним автором, проводившим связь между ОУН-УПА и украинскими националистами времен Первой мировой войны, был П. Лісовий, “Німецькі фашисти - хазяї українських націоналістичних запроданців,” Вільна Україна, 20 лютого 1945, 4.

1831 Василь Осічинський, “Підлі з підлих,” Радянська Україна, 6 лютого 1945, 3.

1832 Ярослав Галан, Люди без батьківщини (Київ: Дніпро, 1967), 94.

1833 “Покінчимо